У квітні 2012 актом держвиконавця ДВС України передано нерухоме майно підприємства до іпотекодержателя...

February 27, 2015

У квітні 2012 актом держвиконавця ДВС України передано нерухоме майно підприємства до іпотекодержателя на підставі наказу господарського суду. В акті вказано, що частина майна належала підприємству на підставі договору купівлі-продажу (який не є свідченням права власності). У 2010 чи 2011 році зазначене нерухоме майно визнано власністю підприємства, як самочинно переобладнане. З квітня 2012 року у райнному відділі ДВС виконувався судовий наказ по стягненню заробітної плати моєї дружини. На даний час уже є декілька виконавчих проваджень. У липні 2012 року відкрито провадження про банкрутство підприємства (справа №5027/447-б/2012). Судом визнано, що заборгованість по заробітній платі підлягала стягненню, оскільки на неї не розповсюджується мораторій (справа №724/590/14-ц). 13 листопада 2012 року Вінницький апеляційний суд у справі №214/2085/12 (згідно реєстру) визнав, що акт передачі майна вчинено з порушенням ч.3 ст.41 ЗУ Про іпотеку, суд визнав, що підприємство набуло право власності на нерухоме майно 30 травня 2012 року з моменту реєстрації цього права. У березні 2013 року іпотекодержатель звернувся з грошовими вимогами до підприємства в провадженні про банкрутство, просив задовільнити частину його вимог у першу чергу, як забезпечених заставою (часткою майна, яка раніше передавалась актом держвиконавця). Спір тривав до 02 грудня, коли Вищий господарський суд України постановив задовільнити вимогу іпотекодержателя (№5027/447-б/2012). Проте цей суд вказав на набуття частини майна підприємством з рішення суду, а не з тієї підстави, яка була зазначена в акті передачі майна держвиконавцем. Таким чином до березня 2013 року (як зазначена частка майна підприємства стала спірною у господарському суді) виконавча служба могла задовільнити всі виконавчі провадження на користь моєї дружини, оскільки зазначена частка перебувала цілком законно у власності підприємства. Райвідділ ДВС, який виконує до цього часу виконавчі провадження по стягненню заробітної плати на той час не знайшов тієї частки майна підприємства, на яку можна було звернути стягнення. Мені би хотілось взагалі скасувати акт держвиконавця від 2012 року, як незаконний, проте моя дружина не була учасником виконавчого провадження по стягненню майна з підприємства на користь іпотекодержателя. Вона не може звернутись до господарського суду чи адміністративного в зв*язку з цим. Я подав заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду україни за нововиявленими обставинами, оскільки суд вказав на неправильне застосування норм права Вінницьким апеляційним судом. при цьому я додав ухвалу Вищого спеціалізованого суду України від 28.01.2013 року, якою встановлено, що рішення Апеляційного суду Вінницької області відповідає нормам матеріального та процесуального права. Як мені далі боротися за повернення коштів по заробітній платі? На даний час майна у підприємства немає взагалі, все віддано іппотекодержателю. Наперед Вам щиро вдячний за відповідь.