Синдром «професійного вигорання»

Юридична Газета

26.03.2010

Коли в юридичних фірмах пересічний юрист починає страждати на синдром "професійного вигорання», то керівництво фірми та/або партнери юрфiрми переводять колегу до іншого офісу (територіально), або змінюють коло завдань або відправляють у «примусову» короткотривалу відпустку.

Й це може виправити ситуацію.

Але що робити, коли «синдром професійного вигорання» виник у партнера юридичної фiрми?

Проблема стресових ситуації на роботі та професійного вигорання, проблема "менеджерського" синдрому найактуальніша для професій в сфері «людина - людина». До таких професій, безперечно відноситься й професія юриста.

Які ж прояви «синдрому професійного вигорання» для топ-менеджерiв середнього бізнесу?

Найяскравішими проявами є психоемоційне виснаження, починається процес, коли майже абсолютно вичерпуються психологічні, емоційні, енергетичні ресурси професіонала, який працює з людьми. «Професійне вигорання» відображається у його фізичній, психологічній втомі.

Його ставлення до людей стає холодним та більш байдужим. З’являються ознаки роздратованості, якi відчувають як підлеглі, так і партнери. Відбувається особистісне віддалення такого працівника.

Тобто, працюючи з людьми, від тих же людей така людина (партнер) й віддаляється.

Тобто партнер перевантажився контактами з людьми. Така людина намагається зменшити контакт з оточенням в будь-який спосіб. При цьому рівень професійної мотивації у нього знижується практично до нуля.

А про альтруїзм на роботі взагалі можна не говорити, бо робота стає для людини нецікавою, також знижується коефiцiєнт корисної діяльності такого партнера.

Це зовнішні фактори прояву синдрому «професійного вигорання», які можуть бачити спiвробiтники та/або партнери, знаходячись поруч з людиною, яка вже страждає на синдром "професійного вигорання».

Що ж стосується самої такої людини, то вона відчуває не бажання йти на роботу, а навпаки - скорішого "відбуття повини" й якомога швидшого закінчення робочого дня. У декого навіть знижується інтерес до власної кар’єри. Йому стає байдужа оцінка його професійної діяльності, результатів роботи. Людина нічого не відчуває окрім постійної втоми і не знає, що робити, втрачаючи орієнтири.

Що робити?

На початковій стадії трудового виснаження зможуть допомогти навіть фізичні вправи. Найелементарніша вправа - сильно напружити м’язи, наприклад стиснути кулаки, лікті тощо, порахувати до 10 та потім послабити.

Якщо ж синдром «професійного вигорання» ще лише у початковій стадії, то такі вправи допомагають, й людина відразу відчуває певне полегшення. Допоможе також короткотривала відпустка на декілька днів.

Я б радила також взяти за правило після 15.00 у п’ятницю – не працювати, й виїжджати на уїк-енд. Місце відпочинку на уїк-енд не має значення. Головне - змінити місце й місто перебування та своє оточення.

До того ж я радила б по п’ятницям використовувати стиль одягу - casual або smart casual, - аби й зовні теж розслабитися, й мати змогу спілкуватися "без краватки", без офiцiйного костюму. Це також психологічний момент. Я знаю деякі юридичні фірми, якi вже запровадили практику не призначати проведення переговорів на понеділок, обмежуючись цього дня роботою backoffice.

Субота та неділя також мають бути використані тільки для відпочинку, для спілкування з родиною, з коханими людьми, для зайняття власним хобі тощо.

Адже будь-якiй людинi, в тому числi й партнерові юридичної фiрми просто вкрай необхідно про когось піклуватися, крім себе, дарувати своє тепло, свою любов комусь, й вiдчувати, що тебе люблять, що ти потрібен, що на тебе чекають вдома - аби просто поговорити з тобою про щось крім роботи: про весняний вітер за вікном, про ранішнє сонечко, яке разом з дотиком коханої людини ніжно торкається тебе й дає тобі відчуття, що "Життя склалося! "

Й це тепло й турботу дійсно необхідно відчувати поза межами офісу, аби відчути себе гармонійною людиною, у якої у житті iснує баланс мiж гармонією ділових стосунків на роботі й гармонією теплих стосунків поза роботою в особистому життi.

Адже кожен партнер дбає про баланс фірми, то чому ж він не дбає про баланс свого власного життя?

Отже, впровадивши такий графік роботи та відпочинку, я б рекомендувала його дотримуватися не менше аніж місяць. Інакше людина не відчує жодних змін, не говорячи вже про iстотнi зміни.

Тепер давайте поговоримо що ж робити, якщо у партнера юридичної фірми вже більш «занедбаний» стан синдрому «професійного вигорання», коли вже є ознаки депресії, коли людина не може стримувати свій внутрішній дискомфорт та проявляє його зовні.

От тут вже, на мою думку, слід дати відпустку такому партнерові на тиждень - два. При чому жодних телефонних дзвінків, жодних робочих питань на відпочинку щоб він не мав. Якщо й відпустка не допомагає – це вже ознаки більш важкого стану людини, коли вже слід подумати над тим, щоб змінити галузь діяльності, бізнесу.

Наприклад на Заході, це розповсюджена практика - зміна галузі бізнесу топ-менеджером відбувається кожні 5-7 років. Звичайна зміна обов’язків в рамках існуючого бізнесу - вже не допоможе, на мою думку, такому "перегорілому, виснаженому" партнерові.

Такому партнерові варто усвідомити, що рівень його здатності боротьби зі стресом є абсолютно неприйнятним.

Партнер має усвідомити, що потребує змін у житті. Негайних. А саме: кардинально зменшити кiлькiсть своїх робочих годин, навчитися делегувати свої функції, й кардинально збільшити обсяг часу для своєї родини, для себе особисто, для свого відпочинку й фізичного й емоційного.

Я хочу також поговорити про таку цікаву річ, як гендерну особливість «професійного вигорання».

Коли чоловік страждає на цей синдром й відчуває постійний стрес та дискомфорт, у нього є можливість переключитися на родину, кохану жінку чи дитину, але він цього не робить.

Він думає, що не може зупинятися, бо це не правильно для чоловіка.

Він думає, що має багато працювати, щоб заробити ще більше грошей, щоб бути потрібним своїй родинi як "головне джерело добробуту своєї родини"..

Але, я підкреслю, що це дуже хибна думка, яка є скритою першопричиною «синдрому професійного вигорання». Не треба, не можна, не варто заробляти грошi "лише заради грошей".

Треба приносити у свою родину не тiльки грошi, а й увагу до кожного члена родини, дарувати своє тепло й душу кожному члену родини. Тодi й грошi стануть в нагодi такiй дружнiй родинi.

А якщо ладу, кохання й поваги один до одного в родинi немає, то ні якi грошi не врятують таку родину вiд розколу, вiд розірвання шлюбу, й розвалу сім’ї..

Й тоді вже буде запізно усвідомлювати топ-менеджеру, що поки він заробляв грошi для родини, то родина вже фактично розпалася, розвалилася саме від того, що опора родини - топ-менеджер був лише у своїй родинi "квартирантом", який приходить прийняти душ, перевдягатися й піти знову на роботу...

Я хочу порадити кожному партнерові юридичної фірми: замисліться над собою, своєю поведінкою та стилем свого життя та роботи. Поставте собі питання, що Ви мали на меті, коли починали кар’єру, які цілі ви ставили та ставите, чого ви ще хочете досягти? Можливо ви вже цього досягли? Можливо можна нарешті трохи зупинитися, приділити більше уваги родині, коханим, дітям, собі врешті решт?

Не зробивши цього, на шаленому шляху до ще більших професійних та кар’єрних досягнень, ще більших грошей ви дуже ризикуєте втратити не тільки своє здоров’я, але й втратити близьких Вам людей, й свою особистість.

Поверніться обличчям до своїх родин, до своїх коханих. Якщо у Вас ще не має родини, то просто закохайтеся! Адже краще згорати від кохання, аніж від роботи.